[Блог теории и практики финансовых рисков ]
Главная » Статьи » Уже опубликованные статьи » Публицистика

Стахування фінансових ризиків. Хто більше ризикує
Відповідно до Господарського кодексу України, підприємницька діяльність – це безпосередня самостійна, систематична на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку. Ключовими словами в цьому визначенні є прибуток і ризик, тобто ризик не отримати прибуток від вкладених коштів, або взагалі понести збитки. У тому випадку, коли причиною цього стала економічна криза в країна чи безгосподарність керівництва компанії, то тут можна або нарікати на долю, або звинувачувати лише себе, але якщо Ви понесли збитки через несумлінного партнера, чи боржники не можуть або не хочуть повертати кредит?
В економічно розвинених країнах подібну проблему можна вирішити за допомогою послуги страхування фінансових ризиків, а якщо Ви займаєтесь підприємницькою діяльністю в Україні? 

Що таке ФІНАНСОВИЙ РИЗИК та як не ризикувати

Розуміння фінансового ризику та й взагалі ризику, у різних спеціалістів та стосовно кожного конкретного випадку неоднозначне.

Спробуємо розібратись із визначеннями та трактуваннями цього терміну взятими із різних сфер діяльності.

Так, класична економічна наука трактує ризик як можливість відхилення результатів діяльності підприємця від запланованих, а фінансовий ризик розуміється як ризик, що виникає під час здійснення фінансового підприємництва чи укладання фінансових угод. Таким чином фінансовий ризик може виражатись у формі валютного ризику – тобто можливості втрати певної суми коштів у результаті коливання курсів різних валют, кредитного ризику – можливості такої ситуації, коли кредитор, в силу різних причин, не повертає кредит та відсотків по ньому. Дехто із науковців до фінансових ризиків приписують також інвестиційні ризики – імовірність фінансових втрат під час вкладення коштів (інвестиційної діяльності), найчастіше такі ризики розглядаються у форматі вкладень у цінні папери, та ризик упущеної фінансової вигоди – можливість недоотримання прибутку в результаті нездійснення або здійснення не у повній мірі певної дії або події.

Відповідно до даного розуміння фінансового ризику і методи управління ним (або, іншими словами - методи зменшення ступеня його впливу) такі:

- одним із самих універсальних - вважається уникнення ризику, тобто відмова від зайняття ризикованим видом діяльності (та з іншого боку уникаючи ризику, майже ніколи не можна отримати великої суми прибутку);

- далі називаються методи зменшення ступеня ризику. До них належать: диверсифікація, лімітування, хеджування, інформування (придбання додаткової інформації про об’єкт ризику);

- і останнім методом є страхування, або, як ще його називають, - передача ризику.

У практиці ж страхової діяльності (що напевне має найбільше відношення до ризиків) під фінансовими ризиками розуміють ризик страхувальника зазнати збитків у зв’язку з порушенням його прав та законних інтересів через невиконання фінансових або інших зобов’язань.

Відповідним же чином страхові компанії класифікують «свої» фінансові ризики:

За об’єктами страхування:

- втрати вкладень в цінні папери (акції, облігації, сертифікати) та гарантованого доходу по них;

- втрати коштів в банках та інших фінансово-кредитних установах та доходу по них;

- невиконання або неналежного виконання контрагентом своїх зобов’язань за укладеними угодами, договорами, контрактами (правочинами – за термінологією українського законодавства);

- невиконання умов договорів лізингу.

За видами страхових випадків:

- банкрутство емітента цінних паперів без відшкодування ним клієнту ринкової вартості придбаних цінних паперів та дивідендів по привілейованих акціях;

- неплатоспроможність фінансової установи у зв’язку з банкрутством, припиненням діяльності без відшкодування коштів по рахунках страхувальника та нарахованих відсотків;

- порушення контрагентом термінів постачання, непоставки або недопоставки продукції (товарів), порушення термінів виконання робіт (надання послуг), якщо в наслідок неплатоспроможності, ліквідації, банкрутства стягнення з контрагента суми збитків стало неможливим;

- поставка контрагентом продукції неналежної якості або неналежна якість виконання робіт (послуг), якщо в наслідок різноманітних причин стягнення збитків є неможливим;

- відмова від оплати замовлених та отриманих від страхувальника контрагентом товарів, робіт, послуг;

- прострочення графіку сплати лізингових платежів, якщо в наслідок неплатоспроможності, банкрутства або ліквідації контрагента стягнення зазначених сум є неможливим.

- пошкодження або утрата майна та виникнення, в наслідок цього, у страхувателя непередбачених витрат, що були спричинені різноманітними подіями (від стихійних лих до крадіжок і саботажу);

- неотримання або недоотримання прибутку страхувателем внаслідок пошкодження або утрати основних фондів в наслідок різноманітних причин.

Як ми бачимо поняття – фінансовий ризик, можна трактувати по різному, але якщо Ви маєте намір застрахувати його у страховій компанії, то розуміти його потрібно буде саме так, як це було описано вище.

Як страхують фінансові ризики

Страхування фінансових ризиків передбачає повернення фінансових збитків страхувателю страховою компанією, що пов’язані з неотриманням або недоотриманням ним доходу, внаслідок причин, перелічених вище.

Страхова сума при страхуванні фінансових ризиків не перевищує суми договору з контрагентом та визначається пропорційно вказаному в договорі страхування проценту відповідальності страховика виходячи з загальної суми угоди.

Страхова сума також може бути розрахована в межах суми вкладень страховувателя або його контрагента в операції, що страхуються, або включати крім витрат, ще й прибутки, яка очікуються за даною угодою.

Однак спрогнозувати можливі збитки або прибутки за угодою досить таки не просто, та й методики розрахунку суми відшкодування в практиці страхування фінансових ризиків в Україні поки ще не сформовано. З цією обставиною пов’язана також і проблема встановлення й порядку виплати відшкодування.

В договорі може також бути передбачена франшиза – частина суми, яка не відшкодовується страховиком. Вона визначається за згодою сторін при укладанні договору страхування.

Страхова премія при страхуванні фінансового ризику визначається з урахуванням характеру діяльності страхувальника, предмету укладеної угоди, виду діяльності підприємства контрагента страхувальника, наявності та розміру товарно-матеріальних цінностей або іншого майна контрагента страхувальника, які можуть стати забезпеченням регресної вимоги та інших факторів, які можуть виникати в кожному конкретному випадку. База для обчислення річного тарифу встановлюється в розмірі від десяти до п’ятнадцяти відсотків від страхової суми. В залежності від об’єкту та класу фінансового ризику та характеру контракту він може змінюватись.

Для отримання страхової виплати страхуватель повинен підтвердити факт настання страхового випадку та факт спричинення йому збитків надавши заяву та документи, що підтверджують суму збитків (копії рахунків-фактур або накладних, товаророзпорядчі документи, платіжні доручення, листування стосовно даного договору та стосовно конкретного страхового випадку, інші документи, що дозволяють встановити розмір збитків).

При страхуванні сукупності угод договір страхування укладають строком на один рік а при страхуванні окремо взятої угоди – на період виконання угоди.

Відповідно до практики, що склалася в Україні для страхування фінансових ризиків, потрібно мати конкретну угоду з контрагентом, відповідним чином оформлену та підписану Вами та Вашим контрагентом (при страхуванні окремої угоди), потрібно також визначити об’єкт страхування. З договору страховик може отримати інформацію про характер, об’єкти та строки комерційної операції, також потрібно надати інформацію про Вашого контрагента та будь-які інші дані, які на Вашу думку та на думку страховика можуть виявитись необхідними для визначення ступеня ризику.

Окрім договору, страховику також будуть потрібні такі документи:

- копії документів по угоді;

- копії документів, які підтверджують обов’язок сплатити кошти чи виконати інші зобов’язання контрагентом;

- документи про фінансовий стан та репутацію контрагента , якщо він є покупцем в угоді, за якою страхуються фінансові ризики (це необхідно для того, щоб визначити рівень його платоспроможності);

- опис товарно-матеріальних цінностей контрагента, які можуть стати об’єктом права регресивних вимог Вашого страхувальника у випадку настання страхового випадку.

Залежно від характеру угоди, страховик також може вимагати інші документи, які, на його думку, необхідні для більш точного визначення ступеня ризику по угоді, наприклад, баланс або довідку про Ваш фінансовий стан, що підтверджений аудитором.

Страхова компанія, на підставі поданих документів, визначає потім розмір страхової суми, страхового платежу та ступінь ризику, після чого повідомляє своє рішення , стосовно укладання договору страхування (з визначенням страхової суми, суми страхового платежу, та строків його внесення).

Також Вам потрібно буде повідомляти про всі договори, що були укладені стосовно конкретного об’єкту страхування.

Які проблеми чекають клієнта страхової компанії

На сьогоднішній день ліцензію на страхування фінансових ризиків вважає за потрібне мати кожна велика страхова компанія. Та, не зважаючи на це, такий вид послуг, на думку більшості спеціалістів, є найбільш ризикованим також і для самої страхової компанії. У середньому із п’яти звернень щодо страхування фінансових ризиків задовольняється лише одне. Восновному, клієнтами такої послуги є великі банки та фінансові організації, а також великі торгові підприємства, що займаються споживчим кредитуванням. Та й то не всі, а лише VIP-клієнти, які вже мають солідний портфель за іншими видами страхування в цій страховій компанії.

Та й сам процес страхування дуже складна процедура. Так для страхування ризику невиконання зобов’язань по поверненню кредиту потрібно буде зібрати, оформити та надати такий «мінімальний» пакет документів:

1. копію контракту, за яким буде проводитись кредитування;

2. баланс підприємства-позичальника;

3. розшифровку основних засобів підприємства позичальника;

4. довідку з банку про обіг коштів на рахунку за рік;

5. довідку про реєстрацію підприємства в податковій інспекції;

6. ТЕО повернення кредиту (про наявності) у вигляді плану-графіку повернення кредиту;

7. свідоцтво про реєстрацію підприємства;

8. документи, що підтверджують легітимність реалізації проекту (дозволи, ліцензії, акти надання земельних ділянок, договори оренди виробничих площ тощо);

9. гарантійний лист-зобов’язання позичальника про виконання зобов’язань по кредиту з переліком активів, якими гарантується повернення кредиту.

Ще одна проблема полягає в тому, що не кожна страхова компанія має можливість прийняти конкретний клас фінансового ризику до страхування, страхова сума повинна бути прийнятною для неї (страхові компанії ніколи не ризикують у фінансовому плані), а оскільки вони мають різна фінансові ресурси, то й верхня межа страхової суми у кожному випадку різна.

Також страхові компанії дуже часто вимагають від клієнта щоб його контрагент надав страховику високоліквідну заставу для забезпечення виконання регресних вимог. Це, можливо, одна з найскладніших вимог, адже майже не можливо вмовити на це контрагента.

І ще, за даним видом страхування встановлюється дуже високий рівень франшизи (частка, що не повертається при виплаті страхової суми), часто вона складає близько п’ятнадцяти відсотків.

Які проблеми має страхова компанія

Велика кількість різноманітних документів та даних, що їх вимагають страхові компанії від своїх клієнтів, як виявляється, не просто примха. За словами самих же страховиків основна маса їх клієнтів дуже часто використовують послугу страхування фінансового ризику для ошукування самої ж страхової компанії для отримання незаконного страхового відшкодування, для відмивання коштів, отриманих незаконним шляхом (торгівля наркотиками, зброєю, людьми), або для ухилення від сплати податків. Найпопулярнішим класом фінансових ризиків, який підприємці використовують з цією метою, є невиконання умов договору контрагентом страхувальника, а ще точніше – неплатежі за угодою. За умови нескладних маніпуляцій, з боку клієнта страхової компанії, імовірність настання такого страхового випадку буде складати сто відсотків, що суперечить одному з основних принципів страхової діяльності – випадковості настання та імовірнісного характеру страхового випадку. Також проблемним є страхування від втрати прибутку, в сьогоднішніх економічних умовах, що склалися в Україні, такий вид страхових послуг можна надавати лише перевіреним та надійним клієнтам.

Виходячи з причин, перелічених вище, страховики називають ще одну проблему – це велика тредоємність надання цієї послуги. Залежно від складності страхового випадку страховій компанії доводиться проводити масштабну перевірку компанії-клієнта та її контрагента від тижня і більше, часто до цієї справи доводиться підключати також і службу безпеки. Адже в кожному конкретному випадку потрібно проаналізувати фінансово-економічні показники діяльності клієнта та його контрагента, їх кредитних історій та позицій на ринку, потрібно встановити характер взаємовідносин клієнта і його контрагента (обов’язковою умовою є належне виконання ними взаємних зобов’язань за попередні кілька років), крім того необхідно ретельно вивчити сам договір, коректність та відповідність його положень законодавству України. Дуже часто доводиться консультувати клієнта стосовно шляхів мінімізації фінансового ризику.

Зрозуміло, що в Україні страхування фінансового ризику – ще досить не розвинена послуга. Тому основна проблема тут полягає у тому, щоб вирішити для себе – чи варто, задля впевненості у тому, що Ви гарантовано отримаєте належну Вам суму коштів за угодою, вирішувати проблеми, пов’язані зі складностями у оформлені самої страховки і отриманні відшкодування, та миритися з досить високим відсотком страхової премії та франшизи.
Категория: Публицистика | Добавил: borzak (22.01.2009)
Просмотров: 3208 | Рейтинг: 4.0/1